Кіноклуб «АРТіФАКТ»: «Холодний яр. Воля України – або смерть!»: Перезавантаження Духу

31 березня у кіноклубі «АРТіФАКТ» кафедри журналістики і соціальних комунікацій Інституту журналістики і масової комунікації КПУ відбулася унікальна культурно-просвітницька подія! Ми дякуємо Всеукраїнській громадській організації «Не будь байдужим!» за можливість бути причетними до такого загальнонаціонального проекту – перегляду короткометражного фільму за твором Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр. Воля України – або смерть!», справжньої особистості, українського військового і громадського діяча, письменника, старшини Армії УНР, «Залізняка», залізної людини, яку не зламали радянські тюрми, психіатрична клініка, еміграція, про черкаських героїв визвольної боротьби на початку ХХ ст., знятий спільно з продакшн-студією «Диваки production».

Цей проект реалізувався завдяки людям, які сьогодні, у цей буремний час, виробляють смисли, рятують цінності та вмикають по містах України історичну пам’ять аби відбулося ВЕЛИКЕ ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ свідомості, нації:

  • Владислав Куценко (Харків-Київ), керівник військово-історичного клубу “Повстанець”, історичний реконструктор. Він та його команда відтворюють Перші визвольні змагання (1914-1924 рр);
  • Юрій Митрофаненко (Кіровоград), кандидат історичних наук, старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, вчитель історії, науковий консультант фільму “Холодний Яр. Воля України — або смерть!”;
  • Оксана Левкова (Київ), кандидат наук із соціальних комунікацій, директор ВГО “Не будь байдужим!”, продюсер фільму “Холодний Яр. Воля України — або смерть!”, організатор і курато близько 300 різноманітних і різноформатних заходів, кампаній і проектів, спрямованих на популяризацію української мови, культури та історії в “нешароварний” та неполітичний спосіб. До речі, принагідно хочемо подякувати пані Оксані за надзвичайний проект «С.Е.К. С.», в якому ми так само із задоволенням взяли участь, зібравши разом із запорізькими школярами літературну мапу України, та Вікторії Петровій, студентці, активній учасниці медіамайстерні нашої кафедри, яка ініціювала цю зустріч.

І так як ми склеювали мапу літературну України в рамках «С.Е.К.С.», так і в рамках цьогорічного проекту цей фільм покликаний, за словами Оксани Левкової, склеїти країну, хоча б на рівні підсвідомості. 

В актовій залі школярі (гімназія № 1, ЗОШ № 3, 96, 8 та ін.) та вчителі, зокрема історики, з різних шкіл м. Запоріжжя (гімназія № 1, ЗОШ № 3, 37 та ін.), студентська громада нашого вишу та ЗНТУ, викладацька спільнота, гості з інших вищих навчальних закладів – викладачі-історики, зокрема професор ЗНУ Ф.Турченко, соціологи, журналістикознавці, держуправлінці, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта», запорізькі телевізійники,  а також військові батальйону «Сармат» об’єдналися задля спільного тамування спраги правди. У цій естафеті ми на почесному 8 місці. Перед нами – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Краматорськ, Дружківка та Слов’янськ, Кіровоград.

Як сьогодні пишуть в Інтернет-просторі, це історія надзвичайної боротьби українців, про яку до сьогодні відомо так мало, про кіборгів 20-их років. Тоді, замість летовища, у них був Холодний Яр.

Півгодини перегляду стали дуже потужним відрізком за обсягом інформації, емоційним складником. Це – фільм-конспект. На навчальну спрямованість «працює» все – від хронометражу (25 хвилин) до форми, визначальною рисою якої стає «молодіжний» надрізкий «кліповий» монтаж.

Щемливою миттю стало привітання стоячи «бійців передової» і «бійців тилу», – так всі присутні підкреслили значущість боротьби бійців та «бійців» фронту інтелектуального, культурного, інформаційного.

Виступ Ф. Турченка став приємною підтримкою для організаторів, особливо для Ю. Митрофаненка в контексті спільного наукового дискурсу. До того ж, наші гості отримали гідну «історичну» відповідь від Запоріжжя – книгу Федора та Галини Турченків «Проект “Новороссия” – 1764–2014».

Приємно, що «подарунковий марафон» був з обох боків. Організатори також привезли для викладацької та вчительської громади цікаві книги. 

Частина зустрічі, присвячена запитанням, виявилася динамічною та дискусійною. Деякі запитання О. Левкова називала «найрейтинговішими» серед тих, які задавали в інших містах, деякі – викликали суперечливі судження, зокрема ті, що стосувалися реакції на фільм на Донбасі, деякі – давали простір для роздумів, наприклад щодо формулювання національної ідеї, а деякі – змушували піднятися організаторів проекту та оплесками вітати інтерв’юера (йдеться про запитання-пропозицію щодо написання сюжету про історичну правду про Крим, звідкіля була наша студентка спеціальності «Журналістика», за статусом – біженка з Криму).

Проводжання, стоячи, оплесками та скандуванням «Дякуємо!» бійців надовго закарбується в пам’яті всіх присутніх!

Виступ професора КПУ З.В. Партика наприкінці засідання був насичений цікавими підсумками, паралелями щодо визвольних змагань українців.

У своєму романі "Холодний Яр" Юрій Горліс – Горський пише: "1-й (основний) курінь Холодного Яру мав чорний прапор з гербом України  і написом з одного боку "І повіє новий вогонь з Холодного Яру", з другого:  "Воля України – або смерть!" і жовто-блакитний прапор з написом:  "Полк гайдамаків Холодного Яру".

І тоді, коли ми всі НАСПРАВДІ почуємо голос наших славних предків , тоді і повіє новий вогонь з Холодного Яру.

Тож, ми доведели, що наше місто, – це осередок відродження української культури,а наша молодь – спільнота свідомих небайдужих громадян.

"Холодний Яр: воля або смерть" – звернення до сьогодення через образи минулого. 

Незвичайною родзинкою стала скайп-конференція з Донбаською державною машинобудівною академією м. Краматорськ (Донецька обл.), студентсько-викладацький колектив якої «вийшли на зв’язок», аби поговорити з керівниками проекту, із запорізькими студентами (активну участь взяли студенти академічної групи ЗЖ 111) про ідейно-змістову частину фільму. Не завжди технічні умови давали змогу провести все на найвищому рівні, проте ми були вражені кількістю «глядачів» «Холодного яру» в м. Краматорськ!

Отже, вітаємо наш кіноклуб із історичною подією, залученням до загальнонаціонального проекту та чекаємо на нові форми співпраці з талановитим колективом НЕБАЙЖУЖИХ ЛЮДЕЙ!!!!!!

ЦІКАВО!

Керівник руху "Не будь байдужим!" і продюсер стрічки Оксана Левкова розповідає, що 26-хвилинну короткометражку було знято на кошти простих людей.

- Грошима на фільм, серед іншого, скидалися вчителі, прибиральниці і слюсарі. Бюджет невеликий — 30 тисяч гривень, але більшого зараз, в умовах війни, робити і не треба. Маємо виробити мобільний продукт, який не забирає багато ресурсів, але може ефективно виконати свою освітню функцію.

Стрічку знімали в урочищі Холодний Яр на Черкащині і в Голосіївському лісі в Києві, який ландшафтом дуже подібний до холодноярського:

- На Черкащині ще лишилися очевидці тих подій, нащадки героїв. Ми з ними спілкувалися. А історичні реконструкції боїв знімали в Києві. Знайшли у Києві місцину, ландшафт якої схожий на холодноярські ліси. Таким урочищем виявився Голосіївський парк. Я два тижні вибігувала по кабінетах папери, щоб дозволили нам там знімати. Щоб макет зброї туди доправити, треба одні папірчики, пожежна служба — інші. Але ми відзняли. У листопаді дознімали кадри в Етнографічному комплексі "Українське село" в селі Бузова Києво-Святошинського району. Стрічка руйнує стереотипи східняків про історію партизанської боротьби в Україні, - вважає Оксана. - Таких фільмів, каже активістка, зараз необхідно возити на схід чимбільше.

Чекаємо на пропозиції, аби «втамовувати» загострений попит українців на самоідентичність!

 

Фото: А. Пламм; відео: Р. Коробський; 

З повагою,

кафедра журналістики і соціальних комунікацій