«Жнива розпачу» у кіноклубі «АРТіФАКТ» кафедри журналістики, реклами і соціальних комунікацій: ми пам’ятаємо про масове і штучне народовбивство 1932–1933…

22 листопада 2017 р. студенти Інституту журналістики і масової комунікації, Інституту іноземної філології та Інституту управління, активісти Студентської ради Класичного приватного університету вшанували пам'ять жертв Голодомору як геноциду українського народу та сміливий чин Людей Правди, їх внесок у викриття злочинів комуністичного режиму в рамках перегляду документального фільму, створеного українською діаспорою в 1984 р., що вперше продемонстрував світовій громадськості трагедію голодомору українського народу. Унікальні кадри, свідчення очевидців, історичні хроніки не залишили байдужими, всі присутні схилили голови у хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.

 

Довідка про фільм, оголошена в рамках заходу:

І. Винницька, архівіст Українсько-канадського дослідно-доку-ментаційного центру, одна з ініціаторів його створення, згадує про знайдені цінні документи у британських і німецьких архівах та про ідею зробити документальний фільм про одну з найтрагічніших сторінок української історії, бо це давало можливість звернутися до більш широкого загалу людей. Москва виступила проти створення фільму про голод, якого, за її твердженням, не було.
Зусиллями Комітету дослідження голоду в Україні, створеного під патронатом Світового Конгресу Вільних Українців, за моральної і матеріальної підтримки української спільноти всього світу за два роки був знятий одногодинний документальний фільм за книгою видатного американського історика Роберта Конквеста «Жнива розпачу», який увійшов у світову історію як одне із найвиразніших обвинувачень сталінського тоталітарного режиму в злочинах проти українського народу.

Коштував фільм близько 300 тис. дол. США. Перша версія була зроблена англійською мовою, незабаром з’явилися переклади французькою, іспанською та українською. Як підкреслюють О. Ковальчук та Т. Марусик, радянська пропаганда назвала цей фільм вигадкою «буржуазних українських націоналістів», «німецьких колаборантів», ворожим виступом проти російського народу, ворогів миру тощо. Посольство СРСР в Оттаві навіть звернулось до канадського уряду заборонити його показ.
Світову широку дискусію викликав фільм «Жнива розпачу», зробивши велику справу у висвітленні на міжнародному рівні теми голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Він був відзначений на багатьох різноманітних міжнародних короткометражних документальних кінофестивалях, отримав 11 нагород. Його комунікаційній ефективності сприяли такі заходи: фільм з’явився на телеекранах Канади, Сполучених Штатів Америки, Австралії, європейських країн, його мали змогу переглянути понад 60 млн осіб; його копії передано в університетські й публічні бібліотеки, сотні відеокасет надіслані дипломатам та членам парламентів різних країн; Міністерство освіти м. Нью-Йорк і цього ж штату прийняло рішення використовувати цей фільм у навчальному процесі в середніх школах, коледжах і університетах.

Вікторія Ковпак