Податкова політика повинна сприяти розвитку економіки та
бути соціально-спрямованою

        На сьогодні в Україні  активно обговорюється Проект Податкового кодексу, який покликаний допомогти у вирішенні ряду проблем, пов’язаних з  нестабільністю податкового законодавства, усуненню чисельних колізій і прогалин, що мають місце, гармонізації бухгалтерського та податкового обліку, які дуже відрізняються один від одного та завдають багато складнощів в процесі нарахування та сплати податків суб’єктам підприємницької діяльності.
        Запропонований Проект Податкового кодексу має ряд позитивних моментів: знижує податкове навантаження, завдяки зменшенню ставок податків, створює сприятливий податковий клімат для розвитку окремих галузей економіки, встановлюючи їм податкові пільги, гармонізує бухгалтерський і податковий облік.
        Але чи дійсно запропонований урядом Проект Податкового кодексу буде соціально спрямованим та сприятиме розвитку вітчизняної економіки?
        Податки і тіньовий сектор економіки.
        На сьогодні, масштаби тіньового сектора вражають, тільки за офіційними даними Міністерства економіки України рівень тінізації за деякими галузями економіки сягає понад 40 %. Основною причиною поширення тіньового сектора  в Україні експерти вважають – недосконалість податкової політики.
        Так, за розрахунками вчених-економістів реальне податкове навантаження на суб’єктів господарювання в Україні становить від 40,0% до 82,0%, – а це значно вище аніж в інших країнах світу (у США – 30%, у Великобританії – 37%, у Франції – 44%, у Данії – 52%).
        Занадто високий рівень нарахувань на фонд оплати праці призвів до проблем нелегальної зайнятості, що відображується у виплаті заробітної плати „в конвертах», оформленні на роботу з неповним робочим днем (при фактичному відпрацюванні повного робочого дня), прийнятті на роботу з «випробувальним терміном» без нарахування за цей час заробітної плати тощо. Як результат: працівники підприємств не мають соціальних гарантій на повноцінний відпочинок, лікарняні, належну пенсію в майбутньому, та є незахищеними від свавілля роботодавців.
        З початку 2010 року проведеними перевірками суб’єктів господарювання з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при виплаті заробітної плати встановлено порушення у 97,6% суб’єктів.
        У цьому році  прийнято Закон України „Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який набирає чинності з 1 січня 2011 року. Але чи допоможе цей Закон вирішити проблему нелегальної зайнятості? Вважаємо, що ні! Бо навантаження на Фонд оплати праці як складало від 36,76 % до 49,7 %, так і залишиться по далі. А для фізичних осіб–приватних підприємців, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, стане додатковим податковим тягарем, бо зобов’яже сплачувати єдиний соціальний податок у розмірі 34,7%, що сприятиме ще більшому зростанні  нелегальної зайнятості, та зменшенню соціальних гарантій працівників.
        Нами було розраховано оптимальні ставки єдиного соціального внеску для галузей національного господарства, які б дозволили зменшити рівень тінізації економіки до 15 % та запропоновано їх розмір встановити від 20 % до 28 % в залежності від галузі, до якої належить підприємство.
        Соціальна спрямованість податкової політики уряду.
        На сьогодні, роботодавці дуже неохоче приймають на роботу, осіб, що мають інвалідність, не зважаючи на те, що заробітна плата цієї категорії працівників оподатковується за пільговою ставкою (4 % нараховується на їх заробітну плату до Пенсійного фонду, замість законодавчо встановленої для всіх інших категорій – 33,2%). Але законодавці прийнявши Закон України „Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” збільшують ставку єдиного соціального збору до 8,41 %, що взагалі зменшить інтерес роботодавців до використання праці осіб-інвалідів.
        Вважаємо за необхідним встановити ставку єдиного соціального внеску для вище вказаної категорії працівників на рівні 4 %.
Водночас, в Україні спостерігається масове збіднення українського народу, і підтримка тільки соціально-незахищенних шарів населення не призведе до поліпшення рівня життя, тому постає необхідність державної підтримки більшої частини населення. Але ні чинне законодавство, ні Проект Податкового кодексу, який вже був прийнятий у першому читанні не має соціальної спрямованості, більш того його прийняття позбавить податкових пільг і тієї категорії громадян, що раніше ними користувалися (наприклад, якщо сьогодні особи, що виховують трьох чи більше дітей віком до 18  років користуються податковою соціальною пільгою у розмірі 200 %, то з прийняттям Податкового кодексу ця пільга зменшиться вдвічі, а вдівці та вдови, що на сьогодні користуються пільгою у розмірі 150 %, взагалі неї будуть позбавлені).
        Згідно з чинним законодавством із заробітної плати працівників, що дорівнює прожитковому мінімуму гарантованому державою утримується  декілька податків: податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 %, збір до Пенсійного фонду – 2 %, збір до соціального фонду на випадок безробіття – 0,6%, та до соціального фонду з тимчасової втрати працездатності – 1%. Але оподаткування заробітної плати, яка дорівнює прожитковому мінімуму є порушенням конституційних норм, бо він є вартісною  величиною  достатньої  для забезпечення нормального функціонування людського  організму та збереження його здоров'я набору продуктів харчування,  мінімального набору непродовольчих товарів  та послуг,  необхідних  для  задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
        Тому пропонується внести зміни до чинного законодавства, та Проекту Податкового кодексу в частині запровадження неоподаткованого мінімуму доходів громадян для оподаткування податком з доходів фізичних осіб, зборів до соціальних фондів, а з 1 січня 2011 року єдиного соціального внеску, розмір якого повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для працездатних осіб. Тобто на сьогодні, заробітна плата, розмір якої становить 907 гривень не повинна оподатковуватись взагалі, а при обчисленні податків, ця сума повинна вираховуватись з оподатковуваного доходу.
        Податки і малий бізнес.
        Спрощена система оподаткування, яка була впроваджена в Україні наприкінці 1998 року, дійсно стала вагомим засобом підтримки представників малого бізнесу, значно спростивши порядок нарахування та сплати податків, суттєво скоротивши їх перелік, та зменшивши вірогідність застосування штрафних санкцій, пов’язаних зі складністю сучасної податкової системи в частині адміністрування податків.
        Але, на сьогодні, спрощена система оподаткування є морально застарілою та не враховує сучасні показники діяльності суб’єктів господарювання.
        У Проекті Податкового кодексу урядом запропоновано багато нововведень, які, перш за все, передбачають зміну кількості осіб, що знаходяться у трудових відносинах з фізичною особою-приватним підприємцем з нині існуючого нормативу 10 осіб до 2, що призведе до суттєвого збільшення нелегальної зайнятості, масштаби якої і так вражають; суттєво підвищенні ставки єдиного податку на багато видів діяльності  (від 200 до 600 гривень на місяць) і це не враховуючи єдиного соціального внеску, який буде стягуватися з приватних підприємців вже з 1 січня 2011 року.
        Вважаємо, що малий бізнес потребує державної підтримки і послаблення податкового навантаження, з цією метою ми пропонуємо внести зміни до чинного законодавства та Проекту Податкового кодексу в частині запровадження механізму щорічного збільшення граничного рівня обсягу реалізації, як для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, так і для  юридичних осіб (на сьогодні його розмір складає 500 тисяч гривень та 2 мільйони гривень відповідно, і зміни обсягу реалізації не відбувалися з часів прийняття законодавства щодо спрощеної системи оподаткування, – тобто 12 років); та розміру ставок єдиного податку для фізичних осіб на корегуючий коефіцієнт, який повинен встановлюватися щорічно на кожний наступний календарний рік враховувати індекс інфляції за попередній рік та рівень споживчих цін на товари, роботи та послуги. Адже, такий крок буде економічно обґрунтованим.
        Взагалі, податки – не повинні бути тягарем, а сприяти досягненню взаємних цілей і завдань між державою та її народом, сприяти розвитку національної економіки, підвищенню конкурентноздатності вітчизняних підприємств та збільшенню соціальних стандартів життя українського народу.
        Ольга Вікторівна Покатаєва, проректор з науково-педагогічної роботи та фінансово-економічних питань, доцент, доктор економічних наук.