Серцевина життя Художнього вміщується на одній пелюстці цієї квітки без назви. Цього цілком досить, щоб оглянути всесвіт людського дихання, що дає свою версію плину життя.
Володимир Селіванов.
16 січня 2011 року з життя пішов видатний письменник, наш сучасник – Володимир Селіванов (Буряк).
Вчора викладачі та студенти Інституту журналістики та масової комунікації вшановували пам'ять надзвичайно талановитої, геніальної, мудрої людини з великої літери. Про Володимира Селіванова можна говорити безкінечно. Людмила Григорівна Пономаренко, для якої Володимир Дмитрович був науковим керівником і просто другом, зазначила: «Цінуємо людей мало при життю, то ж давайте більше цінувати».
За життя Володимир Дмитрович працював редактором науково – дослідної лабораторії українського фольклору народних говорів та літератури Придніпровського регіону. Викладав на кафедрі журналістики факультету систем та засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, очолював Інститут журналістики та масової комунікації Класичного приватного університету. Член національних спілок письменників та журналістів України, лауреат премії ім. Валер’яна Підмогильного, автор поетичних, прозових та наукових книг. За плечима цієї видатної людини великий досвід і поетична спадщина українського народу…
Володимир Селіванов говорив: «Душа – це море безмежне». Частинку Universum (Всесвіту) письменник доносив до людей виплескуючи емоції в рядки, рядки в абзаци, абзаци в вірші, поезії, творячи шедеври для українського народу. Володимир Селіванов, завжди, буде і залишиться в серцях рідних, друзів, колег, прихильників творчості. Вшануємо дорогу нам людину .
Серцевина буття стоїть (рухається, дихає) на одній ніжці квітки, бо визначення ознак і присвоєння імені стирає святу самобутність, що поза канонами вічності блудить ущербленим голосом.
- Що в світі не передаси словами?
… Поета серце…
Наталія Діброва, студентка 1 курсу Інституту журналістики та масової комунікації.
- 2388 reads