Разом із ним починається день. Радіо тримає його в тонусі, телебачення робить із нього зірку, а класика розвиває креативні ідеї. Він обожнює Київ, іноді бігає на кладовищі, та готовий застрелитись, ніж піти на риболовлю.
Радіо стало для нього плацдармом до успіху. А сьогодні він відомий як теле-, радіоведучий Олімпійських ігор в Афінах, Атланті та Сіднеї, церемонії нагородження Греммі 2000 і 2001. Мільйони телеглядачів в усьому світі пам’ятають його як ведучого «Євробачення 2005». Його пісні виконують зірки шоу-бізнесу, зокрема Тіна Кароль та Олександр Пономарьов.

На одному із тренінгів Медіа-школи, мені випала унікальна нагода поспілкуватись з цим майстром журналістики та просто талановитою людиною. Зустрічайте, Павло Шилько, він же DJ Паша.
Павле, є речі за які Вам соромно?
Так. Мені соромно за пісню «Icket to another life», яку я написав для Олександра Пономарьова.
Чим би Ви ніколи не стали займатись?
Я сподіваюсь, що ніколи не піду в політику. Я не хочу. Політика – багнюка, і вона так засмоктує. У цьому житті людині потрібні: гроші, влада та слава. І політикам все це потрібно.
Що для Вас удача?
Удача – це коли ти чогось хочеш, але не знаєш про це!
Якби у Вас була нагода поїхати з України, куди б Ви подались?
Я обожнюю Київ, і не збираюсь переїжджати. Та, якщо раптом щось станеться, то напевно би поїхав до Польщі. Мені там комфортно. Мій прадід був поляком. Навіть існує версія, що моє справжнє прізвище не Шилько, а Шильковський, але це поки що не доведено.
А так, у мене є цілий список міст, до яких мені хочеться повертатись: Сідней, Сальвадор. Із задоволенням їжджу до Лондона та Амстердаму.
Ви достатньо відома людина. Вас переслідують фанатки?
Буває (сміється). Був час, коли одна дівчина надсилала мені листи в віршах. А інша чекала під дверима радіостудії з криками: «Я знаю, що він там!», але вона не знала, що у нас є запасний вихід (посміхається).
Павле, Ви виросли в Запоріжжі. Скажіть, в якій школі Ви розпочали «гризти» граніт науки?
(Посміхається) В 97-й, на Пісках. Я безмежно вдячний своїм викладачам, особливо класному керівнику. Вона зробила для мене багато хорошого. Я був активним учнем. Мене звали на все. І я йшов на все, крім малювання (сміється).
Я постійно брав участь в олімпіадах, і займав призові місця.
На сьогоднішній день Ви спілкуєтесь з однокласниками?
Вчора (29 серпня) грали з однокласником в більярд. Я ще собі поранив палець. Інший живе в Ростові на Дону. З рештою, я майже не спілкуюсь. А от мої батьки частенько говорять по телефону з класним керівником. Вона телефонує їм після гри «Что? Где? Когда?», аби обговорити, як же Паша зіграв в інтелектуалці. (Посміхається)
Як часто Ви приїздите до міста свого дитинства?
Останнього разу був у лютому на Дні народженні своєї мами. А взагалі, батьки частіше до мене приїздять. Я хотів, аби тато з мамою жили в Києві, але вони настільки звикли до Запоріжжя, що не бажають змінювати місце свого проживання. Можливо, що наступного року я приїду на зустріч однокласників.
Павле скажіть, чому Ви закрили свій бізнес «Уроки англійської»?
З однієї простої причини – мій партнер, скажімо так, повів себе не дуже добре. А колись він був моїм найкращим другом. Я сподіваюсь, що найближчим часом зроблю щось подібне. Можливо, видам посібник. Як Бог дасть!
Які книги Ви читаєте?
Різні. Але не можу сказати, що все підряд. Мені жінка радить. Вона дуже любить книги. А так взагалі, я великий фанат класики. Я обожнюю «Євгенія Онегіна». Ви же вчили його в школі? Також я люблю біографічні книги.
А ще обожнюю хороші біографічні фільми. До речі, талановито зняли чудові фільми про Майкла Джордона та Зінедіна Зідана.
Павле, Ви неодноразово дублювали героїв мультфімів. Як Вам така робота?
Це колосальний досвід. Коли я вперше вийшов із кабінки, то подумав: «Я – слон. Це неймовірно!» (посміхається). Потім я озвучував роль криси в головній ролі. А Юрій Горбунов дублював роль підлого крота. Була ще чудова робота в мультфімі «Планета 51». Це цікаво. Хочу дітям показати.
Яку музику Ви слухаєте?
Я слухаю багато музики. Дуже багато, але якісної. Я виріс на «Бітлз». Я постійно експериментую, але Стас Михайлов щось ніяк не іде. (сміється)
Чим любите займатись у вільний час?
Я не можу займатися чимось одним, мені стає нудно. Якби я займався всі 24 години лише радіо, то радіо б не стало кращим, і я би теж не став.
А так люблю теніс. Просто обожнюю. Вранці бігаю. Колись для того, аби привести себе в тонус довелось бігати на кладовищі. Це змушує мізки «прокинутись». І до того ж, боятися потрібно живих, а не мертвих.
Головне займатись тим, що подобається. Наприклад, я б ніколи не пішов на риболовлю, краще застрелюсь (посміхається). А іншим, навпаки, подобається. Як говорять: «Кожному своє!».
Коли до Вас зазвичай приходять геніальні ідеї?
У мене вмикається мозкова активність, коли я подорожую. Особливо в літаках, в яких я вигадав половину своїх проектів. А взагалі, я люблю, коли тихо-спокійно, і ніхто «ненаярює» (посміхається).
І наостанок, що Ви можете побажати студентам-журналістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Як би це просто не лунало, але перш за все потрібно завжди залишатися собою. Ви ж знаходитесь в ефірі, а не на театральній сцені. Ті, хто «робиться» вони швидко згасають. А ті, хто лишається собою, за ними і спостерігати цікавіше, і вони справжні. Це перше.
По-друге – багато читайте та дивіться купу правильного. Слухайте якомога більше музики. Вона допомагає відкривати креативні ідеї.
І, по-третє – обов’язково звертайтесь до класики тому, що все побудовано на класиці. Тож, читайте класику, не забувайте решту, але пам’ятайте, що там все вже було.
І ще одне, пийте чай з цукром та вживайте вранці евкаліпт, це допомагає «налаштувати голос на потрібну хвилю».
Ви прогресивна молодь! Це приємно!

А нам приємно, що Павло Шилько знайшов у своєму розкладі час і завітав до Запоріжжя, аби поспілкуватись зі студентами та поділитись секретами журналістської «кухні».

Ірина Ярко, студентка ІV курсу
Інституту журналістики
і масової комунікації