НАЙДОРОЖЧИМ ВИКЛАДАЧАМ ІНСТИТУТУ ЖУРНАЛІСТИКИ І МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ:

Я трішечки пограюся словами,
Складу до купки ці щирі рядки,
Нехай у такт ясніють разом з Вами,
Дивні комети та малі зірки.

Ми рідко Вам говоримо приємне,
Забули про малесенькі сюрпризи,
Щось ляпнемо із гарячу даремно,
Показуючи примхи та капризи!

Ми рідко Вам співаємо пісень,
Теплі привіти та вітання надсилаємо,
Ходим, гугнимо щось цілий день,
Ми Вас не любим, ні, ми Вас кохаємо!

Як мало слів написано про Вас,
Як мало про Учителя сказань,
Єдиний хто не втомлюється – час,
У вирії натруджених чекань.

Та іноді буває щось находить,
І ми до Вас на крилах летимо,
Без Вас нудьга у цьому світі бродить,
Тому до Вас коханих, біжимо!

Це не тому, що є якась потреба,
Якою заправляє містер час,
Я говорю допоки ще є кеба,
Нам справді сумно, Вчителю, без Вас!

А з Вами якось радісно, щасливо,
І посмішка ясніє на вустах,
Лиш з Вами ми навчаємось уміло
Долати труднощі, печалі, біль та страх.

Лиш з Вами ми крокуємо світами,
Вбачаючи відтінки кольорів,
Ви завжди щирі, добрі, милі з нами,
І не важливо скільки в році днів.

Спасибі Вам величне дуже-дуже,
Низький уклін, рідненькі, від душі,
Учителю! Порадник! Любий Друже!
Сьогодні лиш для Вас усі вірші!

Хай солов’ї затягують романси,
В повітрі хай витає диво казка,
Пробачте за малесенькі нюанси,
За все пробачте, вибачте, будь ласка!

За кожен недоречний, зайвий крок,
За хмуре слово, що розбило мрії,
І за політ на парі до зірок,
Вибачте, невдалі нам затії!

Учителю! Коханий Викладач!
За все тобі, і небесам дякусі,
Благаю! Я прошу тебе не плач,
Живи та витворяй  у тому ж дусі!

Ви гідні тільки кращого!... Ей, ні…
Всього най-най торкнуться Ваші руки,
Нехай солодкими, вершкові будуть  дні,
А Ви не знайте розпачу й розлуки!

У кожного із Вас своє звання,
І всі Ви різні, як в танку сніжинки,
Та точно, достеменно знаю я,
Що ви вдихаєте у кожного жаринки…

Жаринки мудрості, наснаги, зерна знань,
Нотки ідей, і масу креативу,
Так хочеться для Вас в осінню рань
Листівку надіслати з позитивом!

А що листівка? Що оті слова?
Вони ніщо, порівняно із Вами!
Допоки на плечах є голова,
Ми будем Вашими покірними птахами!

Чому птахи? Та все доволі просто,
Бо відлітати також прийде час,
А поки що ми любо, із душею,
Вітаємо рідненькі, з святом Вас!

Ви вклали в нас багато. Навіть більше,
Ніж можна уявити у вісні,
Я дякую за все! Я всім Вам вдячна!
За ці прекрасні, кольорові дні!

Ви різні. Такі різні, мов цукерки,
У кожного свій фантик і начинка,
Та тягнуться до Вас, ніби до  сонця,
Кожен студент, й малесенька дитинка.

І я тягнусь – це правда! Щира правда!
Мабуть, мені чогось не вистачає,
Потрібні Ваше слово і порада,
Яка щодня, мов ковдра, зігріває!

А скільки слів? А скільки горизонтів?
І всюди люди…, люди з різного крила,
А я щаслива й горда тим, що дні ці,
В ІЖМК із Вами прожила!

А тому, знаю кожного по трішки,
Ваші манери, брендові слова,
Солодкі та замріяні усмішки,
Все знає серце, а не голова.

Цей день для Вас! Він дійсно тільки Ваш!
Хоча, не так, всі дні – маленька казка!
Тому нехай до кожного із Вас
У гості завітають: ніжність, ласка!

Бажаю Вам, ріднесенькі, зірок,
Які б встеляли квітками стежинку,
Хай кожен Ваш легенький, добрий крок,
Нагадує чарівницю пір’їнку.

Нехай життя купається в розмаю,
А Ви на своїх крилоньках летіть,
Нехай частиночка омріяного раю,
Здійсняє заповітну кожну мить.

Чого бажати ще Викладачу,
Який здолав «вогонь» і «мідні труби»?
Мабуть здоров’я й щастя досхочу,
А решта пособі саме прибуде.

Хай кожен учень, всі Ваші студенти,
Враз щиро скажуть: «Спасибі, що Ви Є!»,
Дякуєм, що Ви постійно з нами,
Повірте, це натхнення придає!».

Хай кожен зазирне в похмурі очі,
Але такі чарівні та близькі,
Медовими хай будуть Ваші ночі,
А снулики вершково-золоті.

Солодкого, приємного Вам чаю,
Міцної кави в прикуску з мармеладкою,
Щоб найдорожчі зізнавалися: «Скучаю!»,
Й ділилися смачною шоколадкою=*)

Хай на роботі буде, мов у казці,
Щоб Ви усміхнені, мов сонечко були,
І не коріться гриму, чужій масці,
А решту, якщо треба, зробим ми!

Пробачте за словесний «вінегрет»,
Вибачте, якщо забула фразу,
Я не мішала ліру та памфлет,
Я просто Вас люблю, - скажу відразу!

З любов’ю, завжди Ваша,
Ірина Ярко