Особлива ніч або Андріївські вечорниці по-сучасному: «ШАНУЙ СВОЄ – ЛЮБИ УКРАЇНСЬКЕ!

Свято наближається! Ще зовсім трішки і в повітрі витатиме аромат запашних мандарин, люди стрімголов поспішатимуть за подарунками, а в рідній оселі оселиться пухнаста красуня – ялинка. До святкових буднів лишилося зовсім трішки. 

А поки ви перегортаєте листки свого передноворічного календаря у стінах Інституту журналістики і масової комунікації пахне варениками та духмяною випічкою. Тут «народжуються» дива!
Десь за вікном загавкали собаки, а в «білолицій» хатині, на запрошення щедрої господині – заступника директора ІЖМК з профорієнтаційної роботи Ірини Миколаївни Дяченко, із різних куточків – хуторів, з’їхалися хорошії гості, аби у колі великої дружньої родини зустріти святого Андрія.
 
Гасне світло. Спалахують свічки і дива починаються. У руках «пана Калитинського» красується запашна калита, яка чимдуж намагається «втекти» від зубів «пана Коцюбинського». Однак, підвела коцюба бідолаху, за що той і опинився обличчям у муці.
Відаючи, що в цю чарівну ніч можливо все, справжні україночки не полінилися «зазирнути в очі» майбутньому.
«Раз в морозный вечерок девушки гадали…», от і наворожили собі єдиних та неповторних суджених-ряжених, передбачаючи їх долю у своїх ніжних обіймах. А коли дівчата відкрили таємниці професії своїх «незнайомців», то заходились мірятися хто ж першим «пожертвує косою» заради сімейного вогника. Згодом і хлопцям перепала частинка пророцтва. Магічним жестом руки, кожен напророкував ім’я своєї милої голубки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

Цього вечора пісні лилися через край – одні радували серця, інші – тривожили душі. Тож, поки україночки тішилися, хлопці виготовляли картопляний дарунок, пришивали ґудзики та вправлялися в інших дівочих справах. За нелегку працю добра господиня почастувала моторних парубків варениками, а на «десерт» чарівна пані подала своїм гостям ексклюзивну страву – гру «Хто кого?».

Головні «інгредієнти» – дівчата та хлопці. «Спосіб приготування» – ложку креативу перемолоти з філіжанкою щирості. Все це ретельно змішати з надмірною дозою веселощів, додавши до них дрібку дурощів, а поверх усього цього покласти гілочку кмітливості. «Готується» кілька хвилин. Результат неймовірний – «хто кого» не знаю, а в тім, хай буде – перемогла дружба.
А поки у світлиці роздається дзвінкий сміх, особливий вечір продовжує крокувати стежками «Привітності» у напрямку «Щастя».
Добре повеселившись та наспівавшись від душі, гості знову гарнесенько підкріпилися – цього разу по-справжньому. А коли усі кендюхи було набито парубки та молодички, подякувавши чарівній господині за її гостинність, повернулися кожен на свій любий серцю хутір.

Вірте в дива! Вони мають приємну здатність – збуватися! А, якщо дива не йдуть до вас – «чудачте» самі. І в колі великої дружньої родини не забувайте славних українських традицій. Адже наше коріння тут, на рідній неньці Україні. Не забувайте, що цієї славної ночі можливо все! Тож, оберніться, можливо хтось уже дивиться на вас своїм проникливим поглядом.
Дякуйте за те, що маєте! Цінуйте те, що дають! Любіть люблячих, і вам віддячать взаємністю!
Шановні, з Андрієм вас! Знайдіть те, чого шукає ваше серце!

 


 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ірина Ярко,
студентка магістратури
Інституту журналістики і масової комунікації
Фото: Артем Аксьонов, Альона Пламм,
Максим Балагура