До двадцятої річниці рідного університету, 15 вересня 2012 року на о. Хортиця відбулася традиційна подія, яка буває лише один раз у житті кожного студента – посвята першокурсників в студенти ІЖМК.  Незважаючи на втому і виснаження першокурсників, відпочинок пройшов весело і з девізом «сміх – це життєвий вітамін». Ще б пак! Адже радість – це не просто усмішка на обличчі, це яскраві спалахи від несподіваної іскри.
   Вони «пройшли крізь мідні труби, вогонь та воду», відвідали непосидючу буфетницю, де мали можливість отримати цукерку за вишуканий комплімент; зустрілися з футбольним фанатом, котрий нагородив завданням – скласти девіз про рідний Інститут; робили фізичні вправи разом із лікарем-старшокурсником.
Також вчилися вигадувати історії з серії «спізнився на пару», щось на кшталт: «ми зустрілись з чупакаброю», «в усьому винний таксист», «мене затримала міліція», а найгеніальніша: «я – з Бабурки».
   Побували у ролі «Коміка» та «Несміяни», навчилися логічно мислити, відчули себе співаками шоу-бізнесу. Смакували кулінарний шедевр від старшокурсників, які «добре готують, а особливо смачно ріжуть хліб».
Не обійшлося і без фото-флешмобу, адже фотографія – сертифікат присутності, відображення пам’яті про живу реальність.
Посвята пройшла невимушено, цікаво і залишила у спогадах студентів яскравий і незабутній слід. Адже, студентські роки – найвеселіші і найкращі за все життя. Тому закликаємо всіх першокурсників: відкривайте усі свої таланти, адже посвята, як і саме студентство, запам’ятовується на все життя.
   Отож, творіть, перемагайте, ідіть вперед! Знайте, ви стали частиною великого дружнього колективу!

Хортиця уже чекає,
Готовим будь, як штик.
Якщо ти друже новачок -
Все, тобі гаплик!
Таке буває раз на рік,
Це знає кожен чоловік,
Хто подолав пекельний біль,
Тому не страшна навіть міль!=*)
Ну, першокурснику готуйся!
Це всі пройшли, тож не дивуйся.
Це традиційне зібрання…
Ой! Такого більш ніде нема!
На міцність будемо питати
Відправивши в село без карт,
А вам захочеться сказати:
«Ну, годі! Досить! Це лиш жарт!»
Але повірте – все це правда,
Як ця газета на столі,
Така собі тиха нарада
В рідній пилюці, та багні.
Так що приходь! Не сумнівайся!
До купи тарганів збери,
У голові покопирсайся,
Бідон води, візок візьми.
А далі, сам усе побачиш,
Подумаєш, з горя заплачеш,
Ну, ти приходь-приходь, не бійся
Та сам із себе хоч посмійся.
Тож, ми чекаємо на тебе!
Гадаємо, що знайдеш кебу
Прийти, скотитися, прилізти,
А! Так! Тільки не варто друже їсти!
Бо нагодують тебе там,
Таким смачним, таким прекрасним,
Такого ти не куштував,
Ну, все! Мерщій біжи збирайся!!!

І. Ярко, студентка ІІІ курсу ІЖМК

Наш фотозвіт