Трішки припорошена земля,
Білими кристаликами дива,
Знов зібралась вся наша рідня,
У цю святкову радісну годину.

За вікном розбійниця-зима,
Прикрашає «пряники ваніллю»,
Та у Вас в душі завжди весна –
«Солоденька, з перчиком і сіллю!»
Та сьогодні свято – Миколайчик
Вам дарує радість світанкову,
Пісню заспіває милий зайчик,
Мелодійну, ніжну та чудову.
Хай зігріває Вас в люті морози
Тепло коханих, рідних оченят,
З зіниць щоб не котились гіркі сльози,
Рахуючи утрачених зернят.

Так хочеться Вам щиро побажати
Найкращих, незабутніх сторінок,
Що мають здатність просто так зникати,
Наче закладки із улюблених книжок.
Ви ніби сонечко ранкове серед ночі,
Що світить і милує день у день,
Теплом запалює оті похмурі очі,
Несучи завжди радість для людей.
Як ніжне і чарівне янголятко,
Яке живе з відкритою душею,
Немовби те малесеньке дитятко,
Що любить милуватися із нею.
Бажаємо веселки і розмаю,
Чистого, яскравого натхнення,
Щастя, що не має свого краю,
Розбавленого в гаммі з аквареллю.
Казки, що витає у повітрі
Даруючи приємний аромат,
Нехай до Ваших ніг падуть всі квіти
Запрошуючи у весняний сад.
А в День Святого Миколая за традицією,
Вибачте, не знаю, що бажати,
Тож прийміть цей вірш, як репетицію,
Ну, а далі буду вже «клепати».
Тож, «Пробачте!», «Вибачте!», «Даруйте!»
Ніби просто, зате від душі,
Головне, собою зажди будьте,
І чекайте на нові вірші.

І. Ярко