Юридична Клініка

На базі Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету працює навчально-практична лабораторія «Юридична клініка». Метою її створення було, насамперед, підвищення рівня практичних знань та навичок студентів інституту, впровадження в навчальний процес елементів практичної юридичної діяльності шляхом надання безоплатної правової допомоги особам соціально вразливих верств суспільства.

У своїй діяльності Юридична клініка керується законом України «Про безоплатну правову допомогу» від 8 липня 2011 року, Статутом Класичного приватного університету, наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України” №592 від 3 серпня 2006 р. та Положенням "Про юридичну клініку Інституту права ім. Володимира Сташиса Класичного приватного університету»

 

  

Принципи діяльності Юридичної клініки:
- поваги до права, справедливості, людської гідності;
- гуманізму;
- законності та верховенства права;
- об'єктивності;
- безоплатності надання правової допомоги;
- конфіденційності;
- компетентності та добросовісності.

Безоплатна правова допомоги малозабезпеченим верствам населення надається з питань:
• захисту конституційних прав та свобод громадян і організацій;
• цивільного, трудового, житлового, сімейного, адміністративного права та соціального забезпечення;
• захисту прав молоді та неповнолітніх.

Питання, з якими найчастіше звертаються до Юридичної клініки

Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей

Якщо Ви вирішили звернутися до суду з метою стягнення аліментів, то необхідно зібрати наступні документи:;
- копії свідоцтва про шлюб - 2 примірники;
- копії рішення суду або свідоцтва про розірвання шлюбу (у разі, якщо шлюб розірвано) - 2 примірники;
- копії свідоцтва про народження дитини;
- копії довідки ЖЕКу про проживання дитини разом з Вами (у складі сім'ї), що підтверджує факт перебування дитини на Вашому утриманні - 2 примірники;
Розмір аліментів. Так, відповідно до Сімейного кодексу України (ст. ст. 183-184), аліменти можуть стягуватися таким чином:
- в частині від доходу платника аліментів (1/4, 1/6 і т. д.);
- в твердій грошовій сумі .
Відрахування аліментів поширюється на всі доходи платника аліментів (премії, відпускні і т. д.).
В будь-якому разі розмір аліментів не повинен бути нижче 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України). Згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2013 рік" станом на 01.01.2013 мінімальний розмір аліментів для дітей віком до 6 років становить 291,60 грн., для дітей від 6 до 18 років відповідно 363 грн.
Відповідно до ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" і ст. 128 "Кодексу законів про працю" сукупний розмір відрахувань з заробітної плати не повинен перевищувати 50 відсотків середньомісячного заробітку. При поданні позовної заяви про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей судовий збір не сплачується (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").
Якщо належним чином повідомлений відповідач не з'явився на судове засідання, то суддя переносить розгляд. У разі повторної неявки відповідача без поважних причин суд постановляє заочне рішення. (ч. 4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України).
Після вступу рішення в законну силу необхідно отримати в суді копію рішення і виконавчий лист (у разі примусового виконання рішення суду через виконавчу службу). Для цього потрібно написати відповідну заяву.
Для того, щоб виконати судове рішення в примусовому порядку необхідно звернутися до відділу державної виконавчої служби за місцем роботи платника аліментів (якщо ж платник аліментів не працює, або ви не знаєте місце його роботи - за місцем проживання або знаходження майна) з відповідною заявою про виконання судового рішення та виконавчим листом.

Якщо боржник не працює і не платить аліментів, є наступні способи впливу на нього: накладення арешту на майно; продаж вказаного майна з торгів; накладення державним виконавцем на боржника штрафів і т. д.
Також, у разі наявності заборгованості у сплаті аліментів у розмірі, що в сукупності перевищує суму аліментів за півроку, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з заявою про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

Які строки встановлено для прийняття спадщини за заповітом та за законом?

Частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк для прийняття спадщини у шість місяців, цей строк починається з часу відкриття спадщини (день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою).
Якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).
Винятком з цього положення закону є спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також спадкоємці, які є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами або особами цивільна дієздатність, яких обмежена (ч., ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України).

Що таке об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку — це юридична особа, створена власниками приміщень, для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Мета створення — забезпечення та захист прав членів ОСББ і дотримання їхніх обов'язків, належне утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів ОСББ, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам ОСББ в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належно? якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю ОСББ.
Переваги створення ОСББ
Для власників:
стають реальними власниками майна, приміщень загального користування та допоміжних приміщень;
мають можливість створити власну управлінську структуру для вирішення проблем утримання будинку та прибудинкової території;
мають можливість покращити фізичний стан будинку та умови життя в ньому;
мають можливість контролювати якість робіт, які проводяться у будинку;
розширюються можливості щоденного спілкування мешканців;
існують реальні важелі впливу на порушників спільних домовленостей;
обирають за конкурсом підрядників для покращення умов в будинку та зменшення спільних витрат;
контролюють використання квартплати, витрат на утримання будинку, дотацій та субсидій;
можуть здавати в оренду місця загального користування та допоміжні приміщення, а кошти спрямовувати на утримання будинку (додаткові кошти на ремонт та утримання будинку);
беруть безпосередню участь в управлінні та утриманні будинку;
отримують структуру, здатну вирішувати спільні проблеми мешканців, відстоювати спільні інтереси, зокрема у суді;
отримують можливість використовувати трудовий внесок мешканців замість квартплати;
можуть отримати кредит у банку на проведення ремонту, встановлення лічильників тощо.

Власники квартир або нежилих приміщень на загальних зборах мають право вирішувати, хто обслуговуватиме будинок. Можна утримувати свій штат, а саме голову чи управителя, двірника, слюсаря, бухгалтера (це мінімум працівників, а максимум визначається можливостями та бажанням мешканців — консьєржі, садівники тощо).
Можна укладати угоди з будь-яким підприємством з обслуговування житлового фонду, при цьому або самостійно слідкувати за виконанням умов угоди та контролювати витрату коштів, або доручити це службі єдиного замовника.

Господарями будинку з усіма відповідними правами та обов'язками є власники жилих та нежилих приміщень. Вони вирішують, які угоди та з ким їм слід укладати. Жодних вказівок, тим більше тиску «згори», на ОСББ бути не може, оскільки це незалежна організація, що існує коштом мешканців. При цьому всі пільги та субсидії мешканців, що виділяються з державного бюджету, надходять на розрахунковий рахунок об'єднання.

Перший після створення ОСББ капітальний ремонт виконується за участі попереднього власника (наприклад, держави).

Хто відповідає за речі, залишені в камерах схову в магазинах?

Покупці НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ при вході в магазин здавати свої особисті речі. Це справа добровільна.

Здавши сумку, споживач укладає із магазином договір про безоплатне надання послуг зі зберігання своїх речей. Примусити нас укласти таку угоду НЕ МОЖНА!
Змушуючи здавати сумки, працівники супермаркету порушують принцип добровільності укладання угоди.
Ви маєте право зажадати книгу скарг і пропозицій і залишити в ній відповідний запис із вказівкою про порушення прав споживачів.
Адже магазин порушує принцип публічності договору, оскільки він не має права відмовити в продажі товарів громадянинові за наявності можливості продати відповідний товар або зробити послугу (занесена в зал сумка продажу ніяк не перешкоджає).
Відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” , “Порядку здійснення торговельної діяльності й правил торговельного обслуговування населення”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 р., НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО обов’язок покупців здавати свої речі в камери схову супермаркетів для реалізації права на здійснення покупок.

Працівники магазинів НЕ МОЖУТЬ примусити при вході в торговельний зал пред’явити придбані в інших місцях товари, а при виході - перевіряти правильність чека й оглядати речі покупця.
При виході з торговельного залу охоронець може ПОПРОСИТИ показати сумку.
Причому сам він робити огляд не має права. Робити огляд може тільки співробітник міліції й лише в тому випадку, якщо покупець підозрюється в крадіжці товару.
Якщо ж ви поклали речі у камеру схову магазину, адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за схоронність ваших речей, навіть незважаючи на наявність оголошення про зворотне.
Адміністрація бере на себе обов’язок по збереженню зданих покупцями на зберігання речей. Це підтверджується видачею покупцеві номерного жетона, іншого знака, що засвідчує прийняття речі на зберігання (у відповідності до ст. 937 Цивільного кодексу України).
Фактично ви укладаєте з адміністрацією супермаркету договір про зберігання.
Статті 950-951 Цивільного кодексу передбачають відповідальність зберігача у випадку втрати або ушкодження речі.

 

Завідувач:

Діброва-Шумілова Ліліана Миколаївна

 


Часи роботи клініки:
понеділок - п'ятниця з 08:00 – 12:00

Адреса: 69002 м. Запоріжжя, вул. Жуковського 70 б, каб. 1,  

Телефон: 220-48-03.