Завжди будемо пам’ятати...

Поэты не рождаются случайно,
Они летят на Землю с высоты,
Их жизнь окружена великой тайной,
Хотя они открыты и просты.
Глаза таких божественных посланцев
Всегда печальны и верны мечте,
И в хаосе проблем их души вечно светят тем
Мирам, что заблудились в темноте.

 

 

 

  Сьогодні минає рік з дня смерті великого поета, першого директора Інституту журналістики та масової комунікації, Володимира Дмитровича Буряка. Як творча особистість та великий науковець він розпочав свою діяльність ще на Дніпропетровщині. З 2004 року Володимир Дмитрович працював у Запоріжжі в Класичному приватному університеті. Можна багато говорити про його здобутки як науковця, директора Інституту, але хочеться розповісти про те, що може відчути лише той, хто особисто спілкувався з ним.
   Володимир Дмитрович мав власний нестандартний погляд на журналістику, тому намагався змінити її, суху, закуту в рамки правил, на творчий злет, на чуттєве сприйняття навколишнього середовища. Він учив майбутніх журналістів бачити між рядками, буденність наповнювати фарбами, у повсякденності знаходити ексклюзив.
   Володимир Дмитрович Буряк був не лише талановитим поетом та викладачем, але й неординарною людиною. Не дивлячись на те, що він займав високу посаду, з усіма співробітниками поводив себе як справжній наставник і товариш.
До останнього він намагався бути у вирі сучасного життя.
Але 16 січня 2011 року його не стало...

  Добре, що на світі є такі люди, які здатні змінити звичний світогляд. Дякуємо Вам, Володимире Дмитровичу, що ми мали змогу навчатися мислити як Ви !!!

 

Юлія Шаповалова,
студентка магістратури
Інституту журналістики і масової комунікації