Людними вулицями уже пролітають перші сніжинки, дерева прощаються з багряними нарядами, люди тепліше кутаються в шарфи та одягають рукавиці – все говорить про те, що листопад поволі поступається місцем грудню. А значить – казка не за горами. Тим більше студенти та студентки Інституту журналістики і масової комунікації уже почали "писати" її першу частину.
Дійство розгортається у стінах Запорізького обласного будинку-інтернат. У головних ролях особливі хлопчики.

Не встигли ми як слід під’їхати до знайомої будівлі, як на нас уже чекали з радісними обіймами. А далі все, як завжди, ну, майже завжди. Вітаємося, обіймаємося, ділимося на групки і розходимося по класам нагадами ручкам, що вони у нас таки умілі. 
Майстер-клас розпочато. Одні почали його з дружнього кола та веселого хлоп-хлоп в долоні, іншим так нетерпилось створити листівку, що відразу взялись до справи. Творили захопливо та з креативом. 
Тим часом діти по черзі умовно писали листа до Діда Мороза. За допомогою запропонованих картинок кожен вихованець будинку-інтернату обирав собі майбутній подарунок під ялинку. А це значить, що Дідом Морозом чи Снігуронькою для особливих хлопчиків може стати кожен із нас! Все, що для цього необхідно приєднатися до акції "Під Новий рік містами ходить чудо", зв’язатися з нами аби обрати стікер з ім’ям дитини та подарунком, який вона обрала. 

Час промайнув швидко. Не встигли озирнутися, як вже треба їхати. Але ми не прощаємось, а говоримо – До побачення! Адже зовсім скоро знову почуємося зі своїми особливими хлопчиками. 
Ми всі "вчорашні" діти, які вірила в казки, чудеса, і з нетерпінням чекали на Діда Мороза. А вранці, коли міста засипле білосніжною "пудрою" стрімголов бігли до ялинки у пошуках бажаного подарунку… 
Тож, давайте всі разом подаруємо маленьке диво тим, хто все ще на нього чекає, і свято вірить у те, що одного дня і в його життя постукає справжня казка.. 
І не забудьте переглянути чутливе відео Ані Баранової з поїздки: https://www.youtube.com/watch?v=2VVwBvb2mx8

"Листи до Діда Мороза" разом із дітьми писала: Ірина Ярко 
На фото історію зберігала: Катерина Баришенська