Ось ми знову зустрілися, - промайнуло в голові. А відчуття, ніби і не розлучалися…
Кожна наша поїздка до особливих хлопчиків у Запорізький дитячий будинок-інтернат особлива по-своєму. Тут забуваєш про свої проблеми, турботи, про буденність і справи, які ще кілька хвилин тому здавалися важливими. Тут все інакше. Тут інакші ми…
Цього разу наша поїздка до друзів припала на 22 листопада. Це був саме той день, коли в Запоріжжі випав перший лапатий сніг. А почався він з того моменту, коли ми сіли в автобус і «тронулися» з місця. Ми – це невгамовні студенти Інституту журналістики і масової комунікації за сумісництвом - невтомні активісти/активістки Запорізької молодіжної громадської організації «Небо без кордонів» та гіперактивні, небайдужі студенти Коледжу Класичного приватного університету.

Ці особливі хлопчики ще ті джентльмени – в усьому допомагають, усюди проводжають, і ти радієш вже від того, що можеш потурбуватися про них, хай навіть і на трішки, хай навіть і в такий незвичний спосіб, але ж можеш.
Почали ми наше вітання з осінньої вистави, яка була наповнена піснями, танцями, оплесками та щирим дзвінким дитячим сміхом. Для нас бачити їх посмішки – це вже щастя. 

Баба Яга, вовк, лисиця, осінь, Іванко, Оленка, зайчик, білочка, пташка – це саме ті казкові герої, які занурили особливих хлопчиків у світлу та добру казку, яка закінчилася на позитивній ноті і переросла у креативні осінні майстер-класи.
Уже тут креатив розгулявся у наших особливих хлопчиків. Дерева у стилі арт, чарівні їжачки, осінні листочки з побажаннями – чого вони тільки не робили. Кожен зі своїм характером, своїм баченням кольорів і своєю фантазією. У підсумку – вийшли чудернацькі роботи – хоч на виставку подавай))

Саме під час таких спільних майстер-класів студенти і дарують свою увагу дітям, проявляють турботу, підтримку, спілкуються, товаришують, обмінюються ідеями, діляться секретами, говорять одне одному компліменти, обіймаються і бажають лиш найкращого.
Дивишся на все це і розумієш, наскільки цінно берегти у собі людяність, берегти у собі людину і відчувати, що поруч з тобою є люди, які не дивлячись ні на що повертаються до тебе. Бо вони твої, вони близькі, рідні.

Тепла зустріч закінчилася дружніми обіймашками. Хлопчики, як завше, справжні джентльмени, провели нас і ми попрощалися до наступної зимової зустрічі. А вона прийде вже зовсім-зовсім скоро.
Допомагайте людям не лише напередодні чи під час свят, підтримуйте їх завжди, адже доброта не знає ні часу, ні відстані. Вона живе там, де вміють дякувати і бути вдячними, де вміють прохати пробачення і пробачати, де думають не лише про себе, а й про інших, де цінують дружбу, підтримку, де розуміють одне одного без слів і завжди залишаються ЛЮДИНОЮ!

Автор: І.Г.Ярко
Фото: Катя Баришенська

PS: Дирекція Інститут журналістики і масової комунікації висловлює щиру подяку активним, натхненним, небайдужим до особливих дітей студентам ІЖМК та студентам Коледжу Класичного приватного університету, за яскраву гру в осінній виставі, проявлення креативу та турботи до дітей під час майстер класів. А також особлива подяка за зібрані речі, іграшки та засоби гігієни.

Тож, щиро дякуємо:

• Мухаммеду Іссі;
• Катерині Баришенській;
• Катерині Прохоровій;
• Ірині Коляді;
• Карині Рисіч;
• Максиму Войті;
• Максиму Михайлову;
• Євгену Твердовському;
• Анні Полевік;
• Артуру Азаренкову;
• Альбіні Горбатюк;
• Катерині Портній;
• Анні Бараннік;
• Людмилі Веждел;
• Аліні Хіловій;
• Владиславу Вовку;
• Діані Компанець;
• Анастасії Маркіній