Один день із «щоденника» юних журналістів, або як ми сьогодні були щасливі…

Ким би ви не були, чим би не займались, а професійне свято має кожна освічена людина. От тільки щастя далеко не в оцінках чи стопці дипломів – воно «живе» у простих речах, які потрібно навчитися бачити серцем.
День журналіста України, який відзначається 6-го червня, для дружньої сімейки ІЖМК почався з традиційних «процедур» на традиційному місці – чарівному острові Хортиця.
До мальовничого куточку «машиністів машини часу» доставив їх «вірний червневий товариш», який вже знається на смаках майбутніх журналістів. На пошуки довгоочікуваної галявини пішло близько години, але так чи інакше прогулянка просто неба ще нікому не завадила.

 

І ось, ми на місці. У кожного своє профзавдання − дівчата накривають на «стіл», хлопці розпалюють багаття, а Хортиця надихає своїми красотами на нові творіння.«Заморивши черв’ячка» приємними смаколиками у вигляді смажених ковбасок із цікавенькими соусами, традиційними «мацякалками», корисними вітамінами із серії А, В, С, соковитими черешнями та іншими їстівними дивами природи, студентство з набити кендюхами гайнуло на конкурси.

А тут, як завжди, без причуд не буває. Спочатку команди складали креативні писульки про своїх колег, ну, а потім довелося побігати − стаканчик в зуби і погнали. Головне правило – зберегти його вміст. Та й сьорбнути Н2O в літню спеку зайвим не буде, от тільки умови конкурсу змушують віддавати всю воду посудині та ще й за допомогою соломинки.
Як там кажуть – «копійка гривню береже», а як це зробити вже знають наші непосидючі студенти, яким довелося не солодко з цією монеткою, та для ІЖМКашників немає нічого неможливого. Тож, і цей конкурс пройдено на «Ура» та ще й таке галасливе, що хоч вуха затуляй, а все тому, що дівчата обійшли хлопчуриків – 2:1. Але в нашій родині завжди перемагає дружба, тому й «Соса-соlа» довго не мусолила і «наворожити» встигла. Легким дотиком руки кожен приміряв на себе нове амплуа: принцеса, модниця, герой, спортсмен, сонце, чемпіон та інші.

Поки молодь промочувала горло, м’яч вирішив, що настав час «китайського футболу». Грали в «позі страуса», руками та ще й на виліт. Одним словом було весело та гаряче. Після активних ігор, молодь вирішила, що «стіл» чекає другого заходу, тож, силі ласувати. А там і показуха «намалювалась». Тут студенти показали, що вони не лише хороші спортсмени, а ще й актори.
На «закуску» святкового пікніка «прийшла Мафія». Грали за своїми правилами, а то й без правил. Одним словом, де журналісти, там гуляє креатив і маса чого ще. Так і завершився наш дружній похід за позитивом.Хортиця вже «махає нам руцею», а ми чимчикуємо по своїх домівках, кожен у своєму, зі своїм…

Для «першачків» цей день став першим професійним святом, для інших – приємною традицією, а для магістрів – це майже останні святкові години в якості студентів. Однак час не стоїть на місці, життя крокує далі, несучи свої забаганки та сюрпризи. І відправившись у незвідану подорож кожен «машиніст» сам вирішує на якій зупинці йому зійти. А поки ми перебуваємо у вирії думок, доля готує нам нові випробування, що стануть початком чогось нового. Та, як відомо, прості речі найскладніші… але вони безцінні!
Тож, шановні «чистильщики вулиць» і не тільки, коли ви працюючи пером, гнатиметеся за черговою сенсацією, не забувайте про «магію» слів... Але магію – світлу, чисту, щиру, відкриту… Адже наше життя – це великий дар, який потрібно розділити з близькими людьми… І на останок − якщо ви раптом «заблукаєте», хай з’явиться той, хто «відкриє вам очі», аби ви зуміли побачити найголовніше. А, що воно таке – кожен відчуває та розуміє по-своєму….

День журналіста у колі дружньої сімейки відзначала
Ірина Ярко, студентка магістратури ІЖМК

Зберегла хороші моменти на фото:

Анастасія Кандибей,студентка магістратури ІЖМК