Роздуми ...

Обрати долю або як стати редактором?

Професія, як стверджують психологи, – основний засіб матеріального та духовного існування, джерело насолоди і творчого натхнення. Обрана відповідно до своїх природних нахилів і устремлінь, вона наповнює життя людини особливим смислом і радістю. Професія редактора існуватиме до тих пір, допоки житиме слово. Незважаючи на будь-які зміни зовнішнього образу носія інформації – глиняних дощечок, пергаментів, паперових книжок, цифрової техніки, – суть справи залишатиметься тією самою, тому люди з професійним умінням роботи зі словом застосування своїм знанням знаходитимуть завжди. Відколи людина заговорила, відчула прагнення донести до інших інформацію у вигляді тексту – з’явилася потреба у діяльності, без якої і сьогодні не уявляємо повноцінного діалогу між автором і читачем. Швидко змінюються часи, народжуються і вмирають імперії, народи, мови, культури, професії, ця ж сфера людської діяльності з роками лише набуває свого значення і важливості. Редактор ‑ як у традиційному розумінні, так і в численних новітніх варіаціях протягом сотень і сотень років ‑ залишається в усьому світі однією з найпривабливіших і найпрестижніших професій. Бути редактором – означає не лише обертатися в інтелектуальних та мистецьких колах, мати насичене та змістовне життя, можливість бути причетним до створення багатьох видів друкованої продукції, а й брати безпосередню участь у такому сакральному акті, як народження Твору. Професія редактора здавна овіяна романтичним ореолом, як і особливим шанобливим ставленням до її представників. У давньому суспільстві редакторський досвід зосереджувався в мудрості наших предків. Зберігачами народних традицій виступали жреці, вчителі, провидці та інші люди, наділені повагою і довірою колективу. Вони були хранителями слова і здійснювали те, що сьогодні можна назвати редагуванням – відсіювали незначне і зберігали цінні історичні і жанрові факти. При цьому вважалося, що доповнювати усні тексти можна, але змінювати підтверджене досвідом і ціною багатьох жертв, не допускалося. Також у процесі редагування брали участь незчисленні покоління митців, релігійних і політичних діячів, які безліч разів відтворюючи усні тексти, поступово відшліфовували їх, доводячи до доступних на той час форм досконалості. Потреба у професіоналах з видавничої справи існувала завжди, не зважаючи на те, що зміст понять “видавець”, “редактор” змінювався відповідно до вимог, які виникали на тому чи іншому етапі розвитку, як і варіювався перелік і характер професійних вимог. Однією із головних, як і сотні років тому, так і сьогодні, залишається бездоганна грамотність редактора, розуміння суті твору, над яким він працює, знання усіх законів фахового редагування. З кожним роком відкриваються все нові приватні друкарні і видавництва, які на високому технологічному рівні виконують різноманітні замовлення – від календарів до дорогих подарункових видань. Усе це піднімає планку і у вимогах до підготовки редактора. Сучасний фахівець – це не просто помічник автора у виданні книжки чи керівник видання, а одночасно і менеджер, і організатор, і психолог, і стратег, і критик… Для того, щоб бути гарним редактором, треба обов’язково мати відповідну освіту, – переконані студенти коледжу Класичного приватного університету Ірина Перетягіна й Микита Рибалко: «Саме через те, що люди вважають, що необов’язково мати спеціальні знання і беруться за виготовлення книжок, у нас є так багато прикладів, на яких вчимося, як не треба робити». Отже, обираючи майбутню професію, важливо усвідомлювати, що свої труднощі, як і приємні сторони, є на будь-якому шляху і в будь-якій професійній галузі. Проте кожен із Вас, визрівши і сформувавшись як особистість і фахівець, може на своєму рівні вплинути на ситуацію і вже самому закладати ті зерна, які у свій час обов’язково дадуть щедрий урожай, у цьому випадку, на «видавничій ниві».