Плутовство. Эссэ.

В сатирической комедии «Плутовство» или  «Хвост виляет собакой» рассказывается о команде президента США, которая в крaтчайшие сроки должна сделать все возможное и невозможное, чтобы поднять рейтинги и отвлечь внимание общественности от президентских выходок.
Все действия фильма крутятся вокруг тонкой государственной игры, происходящей «за спинами» у народа и о которой знают лишь единицы. В результате происходящего получается, что все мы простые куклы в руках СМИ, которые через статьи и видеоматериалы как бы зомбируют нас. И этот фильм ярко показывает нашу доверчивость и наивность. Нам стоит только показать какие- нибудь ужасающие кадры (пусть даже поддельные) или прочитать слезливую речь, с излишком эмоций – и мы уже им верим, не замечая полной абсурдности нам внушаемого. Все, что нужно: лишь немного фантазии и хитрости, знание специальных психологических приемов, талантливый режиссер, средства и все, коктейль под названием  «сенсация дня» − готов.
Тем временем, итогом находчивости журналистов становится стремительный рост рейтинга президента, а команда, видимо, так увлеклась процессом, что уже не знает меры. Им совершенно не важны ни народ, ни их чувства, они крутят-вертят ими, как хотят. Ими правят только собственные, эгоистичные желания: жажда славы, денег, власти, признания. В их грандиозной задумке даже президент превращается в формальность, техническую деталь, необходимую для осуществления плана.
Этот фильм о правде и лжи. Нам показывают мир абсолютного, я бы даже сказала, беспросветного вранья, где все служит достижению определенной цели. А цель − это большие деньги, которые ставятся выше морали.

«Голод 33»

Режисер:  Олесь Янчук
У ролях :Галина Сулима ,Георгій Морозюк,Олексій Горбунов та інші
Україна 1991
Дії відбуваються у страшні для нашої держави часи – часи сталінізму. Тоді у будь-яку мить до хати могли вдертися більшовики, обшукати хату, відібрати усю їжу, яку знайдуть та піти. Саме так сталося із сім’єю Катранників.
Усі події, що відбуваються, ми бачимо очами звичайної селянської  родини, ніби заглядаємо до самого серця біди. У фільмі зображуються страшні речі, і від них стає по-справжньому моторошно. Коли до людей відносяться, як до скота; коли труп людини, який лежить десь-там, посеред вулиці, стає для людей звичайною справою; коли власними очима бачиш, що таке канібалізм − люди перетворюються на справжніх звірів. Від безвиході люди намагаються бунтувати і йдуть до сільської млина, який охороняли солдати, та закінчилося все масовим розстрілом − потім, тих людей, мертвих і непритомних, однією купою везуть у вантажному вагоні, а потім скидають в одну яму зі зрубленими деревами і підпалюють… А за тим потягом біжать люди, у тумані вони здаються мертвими душами, вони намагаються наздогнати потяг, але багато хто з них падає з безсилля.
Кінець фільму. Молодший син Катранників, єдиний із родини, хто залишився живим, опиняється на полі, де з десяток косарів у масках, косять пшеницю, у якій лежать трупи…
Усвідомлення факту, що все це не вигадка, а реалії минулого залишає відбиток і порожнечу в серці. І не хочеться нічого казати.
Цей фільм є унікальним, бо зображує ті події не з боку скупих фактів і цифр, а зі сторони людських почуттів. Гра акторів ще більше передає страх, біль, страждання. Весь фільм – чорно-білий, дії відбуваються в період із кінця осені і до початку весни − саме такі пейзажі ще більше наганяють тугу. І цікаве режисерське рішення − показувати радісні спогади головних персонажів у яскравій, кольоровій палітрі − дає відчути різницю між тим, що було і тим, що стало.