Минулого тижня «акули пера» святкували День журналіста на славетному традиційному місці – острові Хортиця, що об’єднав студентів і викладачів ІЖМК.
Нинішні та майбутні майстри слова поділилися цікавими фактами зі свого життя, за допомогою маркеру «створили» сучасного журналіста, з’їли кілька десяток льодяників, аби привітати всіх присутніх зі святом.

Час від часу Хортиця перетворювалася на справжню «театральну сцену», де студенти разом із викладачами ставили монументальні спектаклі, що кожному подарували незабутні хвилинки сміху.

Це доводить, що журналісти дійсно вміють розважатися. І хоча, на жаль, родина ІЖМК була не в повному складі, ми впевнені, що ті, хто не парадував нас своєю присутністю, подумки, а головне серцем, були разом із нами.
Тож дорогі журналісти, вміло працюйте пером, мовним апаратом і частіше «вмикайте» креатив, бо без нього у наш час нікуди. Тільки, благаю вас, не лініться. Повірте, ледарів у нашій країні й без вас вистачає.
Отже, гостріть своє перо, і гайда працювати!

ЛІРИЧНІ ПОБАЖАННЯ «АКУЛАМ ПЕРА», або ЩИРІ СЛОВА НА АДРЕСУ КОХАНИХ ВИКЛАДАЧІВ-ЖУРНАЛІСТІВ!

Зібралися тут славні журналісти,
«Смачна» еліта, що ж тут говорити,
Запрошую вас всіх злегка присісти,
Аби одну історію створити.
Отож, наші рідненькі починаємо,
Розкручуємо наше зібрання,
Ну, що, то може в банду ми зіграємо,
І перевіримо ще вміння та знання.
Гаразд-гаразд, не буду так жорстоко,
Та все ж таки потрібна перевірка,
Ну, вразі чого ви там вибачайте,
Якщо в кишені змалювалась дірка.
Ну, це «ля-ля», перейдемо до суті,
З Днем журналіста Вас щиренько привітаю,
Будьте собою, трішечки розкуті,
А решту я вам зараз нагадаю.
Ну, значить так, наші «акули» слова,
Слухайте своє чудне пророцтво,
Прийшла на луг попастися корова,
Ой, щось не те, простіть це неподобство.
Про що там я, ах так, День журналіста,
Коротше, говоритиму відверто,
Якщо зустрінете сьогодні песиміста,
Скажіть, щоб не поводивсь, надто вперто…
Газети, телебачення, інет,
Радіо, журнали, біготня,
Замітка, репортаж, есе, памфлет,
Навіщо рахувати – це ж сім’я.
До чого я веду, ви здогадались,
Звичайно, ми одна дружня родина,
Як добре, що сьогодні тут зібралась
ІЖМК ріднесенька країна!
Писали ми із вами аналітику,
Етику вивчали і закони,
Трішечки погралися в політику,
Поставивши якісь певні кордони.
Знімали репортаж та інтерв’ю,
Бігали когось фотографуючи,
Сьогодні я зізнаюсь, що люблю,
Тому говорю трішечки нервуючи.
Я намагаюсь вас повеселити,
Тож вибачайте раптом не вдається,
О, ну тепер вже точно можна жити,
Я бачу, там он хтось мило сміється.
Тож, ми продовжуємо наше «ля-ля-ля»,
Я можу вічно вас усіх вітати,
Та, щось нашіптує мені земля,
Що уже час чогось вам побажати.
Отже, бажаю вам яскравих, світлих днів,
Із полуницями, вершками, мармеладом,
Шукайте щастя тут, не лізьте в хлів,
Навіть якщо там пахне шоколадом.
Бажаю справних камер, мікрофонів,
І паста у ручках щоб не кінчалась,
Щоб секретар сидів на телефоні,
А вам лиш тепле слово діставалось.
Бажаю зупинитись на хвилинку,
Та тільки на хвилинку, вибачайте,
Таке життя, а зробите зупинку,
Ну, я не знаю, тоді відпочивайте.
Бажаю вам впіймати свого птаха,
Пір’їночку щасливих сподівань,
Іноді таки вмикайте Баха,
Це допомагає від гулянь.
Бажаю вам усім скласти тритомник,
Та не роману, ні, а дисертацій,
Ну, і звичайно – розшифрувати сонник,
З деталями суцільних анотацій.
Бажаю залишатися собою,
На волю відпустити свої крила,
Назавжди розпрощатися з журбою,
І змайструвати човнику вітрила.
Бажаю всім відправитись в круїз,
Скупатися з русалками, дельфінами,
Взяти інтерв’ю у марсіан,
Ну, і попатякати з пінгвінами.
Бажаю вам нових, крутих ідей,
Аби ваші бажання були в шоці,
І поруч дорогих, рідних людей,
Навіть коли ви будете в пілотці.
Може остання фраза й ні до чого,
Та вибачайте, я лише римач,
Тож намагаюсь наскладати тут нового,
Й відправитись тихесенько на матч.
Отож, продовжую вам радості бажати,
Емоцій незабутніх, новизни,
Чудовий настрій із собою мати,
Бажаю вам все пристрасне знайти.
Ну, і звичайно, вірних, щирих друзів,
Які за вас і в воду, і на скелю,
І в небо, і в вогонь підуть за вами,
І за компашку вип’ють соку й хмелю.
Бажаю вам, рідненькі журналісти
Писати правду, говорити прямо в вічі,
І не боятися якихось «бу-бу-бу»,
І просто наплювати на табу.
Бажаю вам, звичайно ж, любі, щастя,
Без нього нікуди навіть «акулам»,
Міцненького здоров’ячка і ласки,
Справжньої любові, не в фігурах.
Бажаю вам веселки по житті,
Сонячних «зайчаток» чи «ведмедиків»,
Вірності, натхнення в майбутті,
І смачненьких пиріжечків та вареників.
Бажаю вам щиресенько від серця,
Від кожної частиночки душі,
Не знаю звідки все воно береться,
Але для вас сьогодні ці вірші.
Тож, наші ріднесенькі, зі святом,
Із славним днем, круті, вас журналісти,
Щоб друг став другу справжнім вірним братом,
Сестра – сестрі, щоб разом слово «гризти»…
Ми любим вас! Це правда, щира правдонька,
Ми не прийшли сюди, аби брехати,
Отож прийміть рядки ці, як зізнання,
Яке кортіло так вам всім сказати.
Тож вибачте, якщо вже десь занадто,
Бо на листок слова самі «лягли»,
Зі святом вас, моя дружня родино,
І знайте, що з усіх – найкращі ви!

Ірина Ярко,
студентка ІІІ курсу ІЖМК