Серця обливаються кров’ю, душі плачуть наввипередки, коли зустрічаєш очима того, хто ризикуючи своїм життям, охороняє наш із вами спокій, наші солодкі сни та далекі мрії...А, що ми можемо дати їм натомість? Що ми можемо?! Мільйони молитов, сотні свічок жевріли за їхні життя. Тисячі волонтерів намагаються допомогти – хто речами, хто медикаментами, хто фінансово. Ну, а діти вкладають душу в малюнки, поробки, орігамі та інші чудернацькі творіння. Одним словом, кожен як може віддає частинку свого серця в АТО.
Активісти МГО «Небо без кордонів» – вони ж студенти Інституту журналістики і масової комунікації також не могли стояти осторонь тривожних і болючих подій. Хотілося чимось допомогти, як то кажуть – поділитися сокровенним.

Відтак і «народилася» безстрокова акція «Рідних рук тепло». Згодом студенти знайшли майстриню Людмилу, яка охоче погодилася поділитися своїм досвідом та провести майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки. 

Отже, коли на календарі наглянуло 19 листопада, студенти зібралися майструвати обереги в стінах Класичного приватного університету.

Робили з любов’ю та від душі, зі світлими думками та помислами. Із щирою молитвою на мовчазних вустах молодь вкладала у ляльки частинку свого серця та найзаповітніших бажань. 

Кожен рух, кожна думка таять у собі велике значення. Заклавши у ляльку тепло – вона зігріватиме бійця, поцілувавши її – вона ніжитиме душу свого героя. А якщо ви порозмовляєте із нею, то ця «маленька пані» стане хорошим «співрозмовником» у тяжку хвилинку. І так з кожною…

Шматочок вати, червона нитка, кілька клаптиків паперу, горстка гречки – уважний крок за кроком і оберіг готовий. Це не просто лялька – це могутній талісман на довгу і щасливу долю. Оберіг надії, віри та добра. Оберіг як дарунок душі. Оберіг теплоти та світла з подихом миру, про який мріє кожне українське сердечко.

Уже зовсім скоро, відірвавшись від ніжних рук, ця маленька лялечка «оселиться» біля серця того, хто щохвилини мріє про теплі обійми, гарячу тарілочку свіжого домашнього борщу та філіжанку улюбленого чаю… Буквально за кілька днів запорізькі мужні хлопці та чоловіки знайдуть у цьому творінні ще й теплі слова – побажання, які кожен творець «нашептав» цій мотанці. 

Хто знає, можливо саме наш оберіг збереже чиєсь життя!!! 
Будьмо сильними до кінця! Будьмо щирими! 
Бережіть одне одного і Боженька берегтиме вас! А ми оберігаймо тих, хто захищає нас!!!

  Ірина Ярко, 
студентка магістратури
Інституту журналістики і масової комунікації

Фото: Максим Балагура,
студент групи ДЖ-113
Інституту журналістики і масової комунікації