«… Я не противилась Тобі. Я придушила в собі почуття сорому, лише би Ти не розгадав таємницю моєї любові до Тебе, адже вона, напевно, злякала б Тебе… Тому що Ти любиш тільки все легке, невагоме, швидкоплинне, Ти боїшся втрутитися в чиюсь долю…»
Звичайнісінький четвер, а студенти Інституту журналістики і масової комунікації їдуть до Дніпропетровська. У квітні  на сцені театру одного актора «Крик »відбулася вистава «Непізнані».

Спочатку ми гуляли, навіть можна сказати підкорювали набережну Дніпропетровська, а потім пішли займати чергу, щоб сісти поближче. Зала переповнена, усі чекають на початок вистави. На годиннику 18:00, починається вистава. Розпочалося життя, яке ми, глядачі проживемо разом з ним. Згасло  світло, глибока музика, перші слова актора і межа між сценою та реальністю зникає.
У виставі, автор розповів нам історію кохання. Трагічне кохання, яке залишилось непоміченим. Головний герой – художник, скульптор, архітектор, усе життя кохав одну, а сам собі в цьому зізнатися не міг. На свій день народження він отримує лист від своєї коханої. Не простий лист, а передсмертний. У ньому вона розповідає  історію свого життя і наш герой дізнається, що в неї померла дитина – їх спільна дитина.
Після завершення вистави Михайло Мельник поспілкувався зі своїми глядачами. Більшість з них, не могли стримувати сльози. На останок, він сказав: «Усе буде добре»
На жаль, у квітні театральний сезон було завершено, але ми будемо чекати осені, щоб знову відвідати цей театр.
На світі є багато різних історій, але не всі історії пробирають до самої глибини душі..