Бувають моменти, коли важко промовчати, бувають миті, коли хочеться сказати... Так склалося, що я полюбляю "говорити" мовою віршів. Тому, не порушуючи доброї традиції, зі святом рідний Класичний приватний університет! Зі святом всіх, хто живе з тобою і для тебе!

Тобі, мій рідний, 25!
Багато? Мало? Хто як скаже.
З тобою разом ми навчалися літати, 
А ти був таким дружнім і поважним.

Завжди відкриєш двері, приголубиш,
 "Даси квиток" нам у нове життя,
 Кожного по-своєму ти любиш,
 Кожен із нас твоє вічне дитя.

Ми росли і розвивалися з тобою,
 Ділили навпіл розпач і здобутки,
 Ти завжди до нас теплий, що взимку, що весною,
 Ти пам'ятаєш кожного. Ти наша квітка Незабудка.

Це з тобою досягали ми вершини,
 Долали океани і підкорювали небо, 
Виховували в собі Особистість і Людину,
 Куди б не йшли, усі шляхи до тебе.

Ти справжній дім. Це не гучні слова.
 А пам'ятаєш, як ми літали до зірок,
 У викладачів від нас боліла голова
Та все одно вони любили нас,
 Це був складний урок.

Як це важливо. Мені не передати.
Сторінку нашу списано давно,
 Але ми завжди будем пам'ятати,
 Як нам з тобою хороше було.

З Днем народження, Класичний!
 З Ювілеєм!
 Вітаю тебе, рідна альма-матер!
Кожен раз коли заходжу в твої двері,
 В моїй душі панує справжнє свято.

Проректорат! Викладачі! Студентство!
Дружній колективе! Інститути!
 Випускники і все шановне панство,
 "Денники", "заочка", бакалаврат, магістратура.

Зі святом всіх-всіх-всіх, хто жив в Класичному,
 Хто розвивався, навчав, навчався і любив,
 Хто йшов з тобою і в вогонь, і в воду,
 Зі святом всіх, кому ти дійсно дорогий!

© Ірина Ярко, 2017